Меню сайту

Статистика
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0

Сторінка дефектолога

Організація роботи вчителя-дефектолога

Дефектоло́гія — відноситься до педагогічних наук і вивчає психофізіологічні особливості людей з особливостями розвитку, закономірності їх виховання і навчання. А також їх адаптації і реабілітації в соціумі.

Дефектолог – фахівець, який працює з дітьми з фізичними та психічними недоліками. Професія дефектолога знаходиться на стику медицини і педагогіки та тісно пов'язана з психологією. Фахівці розвивають інтелект, мову й інші психічні процеси дитини.

Робота вчителя-дефектолога займає винятково важливе місце в корекційнії роботі з реабілітації дітей з особливими потребами та виходить за межі традиційних видів роботи вчителя, оскільки охоплює: консультаційну, діагностичну, соціально-педагогічну, реабілітаційну, психотерапевтичну та корекційну діяльність. Ця багатогранність підпорядкована меті професійної діяльності дефектолога: йдеться про соціальну адаптацію та інтеграцію дитини з особливими освітніми потребами у систему суспільних стосунків.

Вчитель-дефектолог проводить заняття по формуванню елементарних математичних уявлень, ознайомленню з навколишнім світом, розвитку комунікативного мовлення, навченню грамоті, читанню, грі, конструюванню.

У процесі спеціальних занять вчитель-дефектолог розвиває у дітей сприйняття і уявлення, тренує пам'ять і увагу. У процесі спеціальних занять розвиваються і удосконалюються мовні функції. Комплексне лікування дає найбільший ефект у разі узгодженого здійснення лікувальних та педагогічних заходів.

Кожне з новопридбаних відчуттів і образів відкриває для дитини потенційно великі можливості адаптації до навколишнього соціального середовища, чого вона і досягає наслідувальним шляхом.

Визначаючи природу того чи іншого виду особливості дитини, ми звертаємо увагу на позитивні сторони його особистості і на цій основі будуємо виховно-корекційну роботу.

Щодня вчитель-дефектолог проводить 2 підгрупових (фронтальних) заняття та індивідуальне заняття з кожною дитиною групи. Також кожна дитина має індивідуальний зошит в якому вчитель-дефектолог дає дитині завдання додому для систематичної корекційно-відновлювальної роботи.

* * *

Основні напрями роботи дефектолога з метою усунення певних вад

(індивідуально-корекційні заняття для дітей із ПІР та ЗПР)

Установлення контакту з дитиною.
Розвиток пізнавальної сфери.

2.1. Формування уявлень про себе й найближче оточення:

- про себе й родину (імена та прізвища членів родини, уявлення про квартиру, дім тощо);

- про Батьківщину (країна, столиця);

- природу (жива, нежива);

- погоду, пори року тощо.

2.2.Формування навичок самообслуговування:

-самостійно вдягатися, взуватися, роздягатися;

- виконувати санітарно-режимні моменти тощо.

2.3. Розвиток просторових понять

-угорі, внизу, попереду, позаду, посередині, праворуч, ліворуч, усередині, зовні, верхній, нижній, правий, лівий, біля, за, поруч, ближче, далі, там, тут;

- розвиток умінь орієнтуватися в просторі відносно себе, об’єктів, визначення положення предметів відносно одне одного;

- визначення відстані (ближче, далі) на основі зорового сприймання.

2.4. Збагачення сенсорного досвіду за допомогою зорових, слухових, дотикових і м’язових відчуттів:

-ігри на розпізнавання звуків довкілля;

- визначення й диференціація кольорів;

- називання предметів, порівняння їх за формою;

- визначення й порівняння предметів за величиною;

- визначення й порівняння предметів за їх ознаками: кольором, формою, величиною, додаткове обстеження предметів із заплющеними очима, визначення їх форми й величини.

2.5. Розвиток цілісного, структурного детального сприйняття:

- складання цілого зображення із його частин;

- зоровий пошук за зразком, по пам’яті заданого зображення в наборах із кількох зображень;

- зоровий пошук зображення за поєднанням двох чи більше ознак (колір-колір, колір-форма, розмір-форма-колір тощо);

- зоровий пошук цільового зображення, що відрізняється кольором, розміром.

2.6. Розвиток уваги (концентрація, розподіл; стійкість).

2.7. Розвиток пам’яті (запам’ятовування предмету, образу, слова; відтворювання; впізнання предмету, образу, слова).

2.8. Розвиток мислення (аналіз, синтез; порівняння; узагальнення, вилучення; судження; аналогія).

3. Виявлення можливостей дитини щодо засвоєння елементарних знань, умінь і навичок:

3.1. Розвиток кількісних уявлень (багато-один, багато-мало, більше-менше, однакова кількість, пара).

3.2. Розвиток понять про розміри предметів (великий-малий, більше-менше, високий-низький, широкий-вузький, довгий-короткий, товстий-тонкий, однакові за розміром).

3.3. Розвиток понять про форму предметів (геометричні фігури, геометричні тіла).

3.4. Розвиток часових понять (доба, ранок, день, вечір, ніч, їх послідовність, учора, сьогодні, завтра).

3.5. Розвиток дрібної моторики:

- гімнастичні вправи для кисті руки;

- розвиток і координація рухів кисті й пальців;

- робота з папером, ножицями, мозаїкою, конструктором, пластиліном;

- обведення олівцем на папері трафаретів, геометричних фігур, заштриховування їх прямими лініями з дотриманням меж;

- малювання прямих ліній, простих предметів із них (вікно, прапорець, фігури за формою букв).

3.6. Здатність дитини до засвоєння письма й читання:

Робота з реченням;
Робота зі словом;
Розвиток слухового сприймання, мовного слуху (вдосконалення вимови, повторення, розпізнавання);
Склад слів, звуко-буквенний аналіз складів, слів;
Засвоєння букв, здатність зливати їх у склади;
Читання простих слів;
Прослухування казок, розуміння їх змісту, переказування.

3.7. Здатність дитини до засвоєння елементів математичних знань, умінь, навичок:

Співвіднесення цифри, числа та кількості;
Послідовність та позначення чисел числового ряду;
Порядкова лічба предметів;
Склад числа;
Розв’язування прикладів на додавання та віднімання (зокрема – на конкретному матеріалі).

Розвиток мовлення засобами музики

У музики і мови існує чимало загальних засад, навіть спільностей. Одна з них (можливо, найважливіша) полягає в тому, що і музичне мистецтво, і мова мають спільне – початок – звук. А сам звук завжди був і є вираженням якогось сенсу, якоїсь ідеї. Ще до появи звичних для нас слів, і вже тим більше речень і текстів, звук був єдино можливим засобом спілкування між людьми. І музичний твір, і людське мовлення – це можливість спілкування з оточуючим світом, це свого роду тексти, які вимагають певного прочитання, розкодування та засвоєння. Звертаємо увагу, що і мова, і музика мають свій особливий письмовий код – абетку і ноти, за допомогою яких зберігаються тексти і ноти. Мова, особливо її письмові форми, перетворилися на твори літературного мистецтва, стають змістом музики, але і музика стає змістом мовлення, спілкування, обміну чимось сакральним, особистим, глибоким. Музика і музично-художня діяльність – це те, що діти най-більше люблять.

Спів володіє більшою силою емоційного впливу на дітей. Насамперед – це живе, безпосереднє спілкування виконавця з дітьми. Виразні інтонації людського голосу, що супроводжуються відповідною мімікою, привертають увагу маленьких слухачів.

Пропоную вашій увазі підбірку відеопісеньок під назвою «Проспівуємо голосні» для першокласників. Один з прийомів навчання грамоті малюків, розвитку фонематичного слуху, викликання голосу у дітей з відсутністю мовлення за методикою Т. Н. Новікової – Іванцової.

https://www.youtube.com/watch?v=vx0Eb-v0nMY

https://www.youtube.com/watch?v=0_Gk_ZLoqX4

https://www.youtube.com/watch?v=ehkf4gnrAWc

https://www.youtube.com/watch?v=-877oU7EKzc

https://www.youtube.com/watch?v=hMXN0GIC5NE

https://www.youtube.com/watch?v=HZFGWDganP0

З повагою вчитель-логопед Тищенко Т. М.

Заняття для аутичних дітей

Імітація (наслідування звуків, розвиток відчуття ритму):

Корекція дотикового та полісенсорного сприймання;
Корекція та координація дрібної моторики рук, відчуття ритму;
Коригування рухових дій, поєднання їх із музикою;
Спостереження за іншою особою й наслідування її дій;
Подолання в дітей страху та невпевненості під час виконання різних рухів, орієнтація в просторі;
Проведення різних ліній на площині.